Створено: Неділя, 19 листопада 2017, 14:39
З днем Рідної Мови!

Warszawa Den ridnoi mowy 20179 Листопада 1997 р. указом Президента України – є день української мови. Відзначаємо щороку на честь літописця Нестора – послідовника святих Кирила та Методія. Від Нестора і починається писемна українська мова, - так вважають дослідники. Тому діти нашої парафії взяли участь у цих днях. Як знаємо на світі мов є багато, але наша наймелодійніша і багата, хоча не усі цей святий дар бережуть і люблять. Завдяки сприянню нашої нам усім дорогої і завжди життєрадісної катихетки Марії і люблячим батькам, ми хочимо любити і шанувати нашу мову. Не цуратися і того, що ми є Україною, хоч тут на польських землях - доля нас привела. Спочатку нам запропонували, як усім дітям в Україні, написати диктант українською мовою. Я а також Мирослав та Гануся Драбінські і Діана Марчук. Радо прийняли цю пропозицію. Навіть непогано написали! Але потім сіла писати моя сестра Соломія, яка написала диктант без єдиної помилки. Також дуже добре написав Владислав Кульба. Справжні українці!

Справжнє Родинне свято відбулося у парафіяльній «Світлиці». Воно розпочалося молитвою «Отче наш…» українською мовою. Було дуже цікаво, бо відчувалося щастя дітей які співали пісню «Україночка» під професійну фонограму і кліпами з України, які на великому екрані проектував сам о.Партеній. До речі, саме цей отець виконав обіцянку, яку він разом з катехитками, обіцяв нам; лізаки!!! Ми були такі раді. Але раділи, ще тому, що вчили усіх присутніх дітей бансів. Це – музичні руханки.

Найцікавіше виступили дошкільнята з пісенькою «Дощик накрапає». Справжні танцюристки!!! Але, очевидно, що перекладачі це були – Юля Врублявська, Шафран Олександр, Максим і Марічка Банохевич, Софія Богуш і Михайло Кондрантюк, а найкраще – Христина Левандовська.

Отож українські родини були, як Родина! Хоча і багато дітей через хворобу не могли бути разом із нами. Нам однак через цю причину дісталося, аж по два лізаки. А також було так смішно, і весело коли катехитка Марія оголосила виступ під назвою «Український тиждень», а діти, які мали слова: 1. Вівторок – подзвонив, що захворів. 2. Середа – поїхала до України. 3. Четвер – полетів до Гданська, а П’ятниця – проспала… між тими днями звучали такі вставки…. Закінчився цей захід Державним Гимном України «Ще не вмерла Україна».

Ми направду дякуємо нашій катехитці Марії, що вона так ревно прагне в нас вщепити любов до свого рідного. Котре сьогодні відкидається, переслідується і омивається свіжою кров’ю. Дорогі читачі, не будьте байдужими, шануймо насамперед наше рідне слово.

Христина Кулеба