Святі і Блаженні

sw witalij Ієромонах Віталій Байрак ЧСВВ

Володимир Байрак народився 24 лютого 1907 року в с. Швайківці Чортківського повіту на Тернопільщині в релігійній сім'ї, тому й не дивно, що вже з малих літ полюбив Бога і Святу Церкву. В 1922 році поступив у Чортківську гімназію, де проявив себе зразковим гімназистом, активним організатором громадської робо­ти. Вступив до монастиря ОО. Василіан 4 вересня 1924 року. Після новіціяту в Крехові та студій при монастирях у Лаврові, Добромилі та Кристинополі (Червоноград) глибоко вивчав філософію та богословіє. 26 лютого 1933 року склав довічні обіти. Рукоположений на свяще­ника в Жовківському монастирі 13 серпня 1933 року.
Свою першу Службу Божу відправив отець Віталій у рідному селі в присутності батьків, братів і сестер, родини й одно­сельчан. Як раділи тоді бать­ки, що їх мрія здійснилась, яка честь для них, що люди бачать о. Віталія при престолі. І, здається, ніщо не віщувало тоді тієї страшної події, яка чекала їх сина в 1946 році.

sw jakym Ієромонах Яким Сеньківський ЧСВВ

Іван Сеньківський народився 2 травня 1896 р. у Гаях Великих біля Тернопо­ля в багатодітній сім'ї селян Семена й Антоніни (із Кардубів) Сеньківських. Бать­ко його - досвідчений господар, який вміло обробляв 40 морґів орної землі, доглядав багато тварин, тримав велику пасіку, яка налічувала триста вуликів. Це була важка робота, яка вимагала участі всіх членів родини. Тому всі діти ви­ростали працьовитими, з почуттям обов'язку й пошани до людей, праці.
Батько Івана, Семен Сеньківський, не шкодував грошей на навчання й виховання своїх дітей, а виховувались вони в християнсько-релігійному та національно-патріотичному дусі. Такі дії і життєва позиція батька були доб­рим прикладом для дітей і родини. Тому зрозуміло, що обидва сини: Іван (пізніше ієромонах Чину Святого Василія Великого Яким) та Володимир ви­рішили стати священиками.

sw gojdycz Слуга Божий єпископ Павло Ґойдич ЧСВВ

Владика Павло Ґойдич народився 17 липня 1888 року в селі Руські Пекляни, недалеко від Пряшева. Почувши Боже покликання до священства, він вступає до богословської семінарії в Пряшеві; настоятелі, бачачи його здібності, висилають його на дальші студії до університету в Будапешті. 27 серпня 1911 року разом із своїм старшим братом Корнилієм він приймає святу тайну Священства. Як талановитий і побожний священик, займається вихованням молоді, душпастирством і працею в єпископській канцелярії. Однак його манить покірне монаше життя. 20 липня 1922 вступає до монастиря Отців Василіан на Чернечій Горі, біля Мукачева, а 10 березня 1924 року складає перші обіти. Відразу після складення обітів настоятелі призначають його духовником інтернату хлопців в Ужгороді, поручають йому також нагляд над монастирем у Малому Березному. Крім цього, йому доручено завдання керувати народними місіями на Закарпатті та на сході Словаччини.

sw sewerian Ієромонах Северіян Бараник ЧСВВ

Северіян Бараник народився 18 липня 1889 року. Місце народження неві­доме. До Чину Святого Василія Великого вступив 24 вересня 1904 року в Крехові. Там, після закінчення новіціяту, склав свої перші чернечі обіти (16 травня 1907 року), а 21 вересня 1910 - довічні. Святу тайну священства прийняв на чужині 14 лютого 1915 року.
Після повернення на рідну землю його було призначено до Жовківського монастиря, до вогнища, де палало любов'ю Серце Христове і через «Місіонер» несло проміння тепла і світла до всіх закутків нашої країни. У школі катехит-ієромонах Северіян відкривав дітям очі на Божу любов. Окрім того, реда­гував дитячий журнал «Наш приятель», активно працював на парохії. Він очо­лював Марійське Товариство для молоді й ремісників, Товариство Апостольства Молитви гідної смерті, був настоятелем сиротинця, давав науки мона­хам та реколекції для вірних. Усюди та завжди він – сам радісна душа й ра­дість для інших. Він нікого не скривдив, нікого не образив, для всіх був привіт­ний, щирий, доброзичливий.

sw andrzej Слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький

Роман Марія Олександр Шептицький народився 29 липня 1865 року в Прилбичах, біля Львова. Його батько називався Іван Канти Шептицький, мати – Софія з роду Фредро. Сім’я Шептицьких була численною. З семи синів до повноліття дожило лише п’ятеро – Роман, Олександр, Станіслав, Казимир і Лев.
Мати Митрополита Андрея Софія була дуже релігійною особою і в такому дусі виховувала своїх дітей, щоправда в римо-католицькому обряді.
Важливий вплив на виховання Романа і його братів мала атмосфера родинного дому. Цю атмосферу створювали батьки – мати була надзвичайно талановитою і всебічнорозвинутою людиною. Батько походив з ополяченої руської сім’ї, активно підтримував контакти з представниками української культури і завжди свідомо підтримував сімейні традиції.