Створено: Субота, 15 червня 2013, 16:54
Духовне життя Василіянського Чину в XVII столітті після реформи руського монашества на землях Київської Митрополії

LOHO_-_RUTSKYJ_-_DYSERTACJAЧин святого Василія Великого має досить складну і водночас цікаву історію. У дисертації на тему „Духовне життя Василіянського Чину в XVII столітті після реформи руського монашества на землях Київської Митрополії” автор мав можливість вивчати василіянські джерела для того, щоб проаналізувати духовне життя монахів василіян після монашої реформи, яка відбулася в XVII столітті за участю Митрополита Йосифа Велямина Рутського та святого Йосафата Кунцевича.

Більшу частину джерел у цій дисертації автор черпав із записок ЧСВВ – це збірка цінних і важливих документів Василіянського Чину, які охоплюють його історію та духовність. Саме в період XVII століття автор зміг знайти матеріали, до цього часу не опрацьовані, які допомогли в успішному завершенні цієї дисертації.

Також автор черпав з інших джерел, які охоплюють історію Руської Церкви, з’єдиненої з Апостольським Престолом. Історична частина цієї дисертації була збагачена джерелами, які трактують історію Руської Церкви і Василіянського Чину в XVII столітті.

У своєму дослідженні автор згадує і аналізує подію Берестейської Унії, завдяки якій було відновлено єдність Руської Церкви з Апостольським Престолом і це становить вирішальний поворот у церковній історії Київської Митрополії, в якій основну роль відіграло руське монашество.

І розділ дисертації описує та аналізує коротку історію Руської Церкви у межах Київської Митрополії, а також історію монашества цього часу. Йдеться про час відновлення Руської Церкви та монашества, а Берестейська Унія відіграє у цьому вирішальну роль. І розділ не є тільки звичайною історичною розповіддю, але спробою аналізувати стан Руської Церкви та Василіянського Чину вкінці XVI – на початку XVII століть.

ІІ розділ показує історичний розвиток руського монашества на землях Київської Митрополії. Також у цьому розділі можемо побачити великий внесок Митрополита Йосифа Велямина Рутського і святого Йосафата Кунцевича у відновленні „нового” Василіянського Чину, якому дала початок реформа руського монашества 1617 року.

ІІІ розділ є більш аналітичним, у ньому автор аналізує джерела Василіянського Чину, які становлять основу духовного життя монахів василіян. Спільні Правила, написані Митрополитом Рутським, становлять дорогоцінну перлину василіянської духовності; вони є основою не тільки духовності минулих століть, але й нагодою черпати духовні повчання у сьогоднішній час, таким чином збагачуючи власну історію. Автор, пояснюючи Спільні Правила, показує шлях василіянського монашества до досконалості згідно навчань святого Василія.

У ІІІ розділі показується також роль Капітульних Постанов перших Василіянських капітул після реформи 1617 року. Капітульні Постанови пояснюють важливі та необхідні повчання щоденного життя монахів василіян, спрямовуючи василіянське монашество на дорогу досконалості згідно євангельських навчань.

Завершується ІІІ розділ аналізуванням Монаших Конституцій, які є ще одною дорогоцінною мозаїкою духовності Василіянського Чину і плодом праці Митрополита Йосифа Велямина Рутського, який прагнув подати практичні поради своїм співбратам у різних щоденних обставинах монашого життя.

З Божою поміччю вдалося пройти досить довгий і нелегкий шлях, опрацьовуючи різні джерела і аналізуючи церковні події Руської Церкви та василіянського монашества, які повинні допомогти у кращому пізнанні власної історії та духовності.

Отож василіянські джерела, аналізовані у цій дисертації, не є немов би „музеєм історії”, побаченим і поспішно забутим, але зобов’язують Василіянський Чин оживлятися сильною вірою в любові до Господа Бога і до ближніх, поширюючи Євангеліє там, де цього Боже Провидіння цього вимагатиме.

Подав ієром. Василь Парасюк, ЧСВВ