Створено: Субота, 28 грудня 2013, 22:07
Зустріч з Богом

foto-Resizer-250-Resizer-150Щоб краще долати проблеми, які в багатьох людей викликає молитва Ансельм Грюн пропонує розуміння молитви як зустріч. Другим кроком є зустріч з Богом. Людям часто здається, що вони вже давно знають Бога. Адже довго моляться до Нього, достатньо наслухалися про Нього і можуть собі Його уявити, хто Він такий є. В такий спосіб думання людина лише проектує на Бога свої бажання та тугу. Потрібно задати питання чи не проходять людські уявні образи Бога лише від виховання, або фантазій власного серця? З одного боку, людина потребує образів, щоб уявити собі Бога та могти з Ним зустрітися. З іншого боку, людина зобов’язана ці образи завжди долати, прямуючи до Бога справжнього. Не можна уявляти собі Бога як приятеля якого можна поплескати по плечах. Це Бог безмежний, Творець всього видимого і невидимого, Творець всесвіту. Бог безмежний який піклується про людину і з любов’ю на неї споглядає. Це Бог вселенної, але який живе також і в людині. Якщо людина зустрічається з Богом, а не з поняттями богослов’я, тоді можна почутися як Йов, що підчас довготривалого змагання з Богом змушений визнати: «Я чув лише те, що говориться про Тебе, але тепер на власні очі тебе бачу! Тому смиряюся і каюсь, на поросі та попелі» (Йов 42,5).

Образи які створюємо собі про Бога, подібні до вікон, крізь які ми дивимося в правильному напрямку. Але Бог перебуває по інший бік образів, Він ніколи не дозволить викристалізувати себе в них. Він завжди загадковий і для кожного з нас врешті – таїна. Адже цей Бог, це таємниче Ти, першим заговорив до мене. Це хтось такий, що мене любить, що розірвав заслону буття та Своїм Словом привідкрив Свою Таємницю. В Ісусі цей недосяжний Бог стає видимим і незрозуміле стає доступним. Каже Ісус: «Хто мене бачив, той бачив Отця» ( Йоан 14,9). Коли ми вслухаємося в Бога, то зустрічаємося з таїною Ісуса Христа. І коли роздумуємо над ним, Ісусом з Назарету, проникаємо до таїни Бога. Можемо зрозуміти Ісуса лише тоді, коли пізнаємо Бога як Його першопричину. За філософічно-теологічними середньовічними поглядами, Фома Аквінський стверджує, що «Бог — це абсолютна правда та причина всього буття (сущого)». Григорій Сковорода навчає, що «першопричиною всього існуючого (всього буття) є Бог, бо Він є причиною всьому, а Йому ніхто. Коли б Бог кимсь чи чимсь зумовлювався (спричинювався), то втратив би Свою Божественність і став би залежним від когось чи чогось іншого. Бог не може втратити Своєї Божественности так само, як ніщо тілесне (матеріальне) не може її набути». Врешті митрополит д-р Іларіон у 20-му сторіччі так схарактеризував Бога: «Першопричина всіх рухів, всього живого є Бог. Матерія складається з протонів, що вічно рухаються. Хто їх рухає? Наука не встановила першопричини. Наука не може створити найменшої й найпростішої живої істоти — черв'яка — ані оживити нікого й нічого».

Це напруження є важливим у молитві, а саме: довершити сумнів, щодо Бога до кінця та зіставити його з Ісусом Христом; Споглядати Ісуса Христа і в Ньому відчути Бога. Зустріти Бога в нашому розумінні, це прорватися крізь сумніви сучасності і, долаючи їх, довіряти Богові, який явився людині, ставши видимим в Ісусі Христі, Богові, який у Христі відкрив своє серце, зрозуміле всім нам серед незбагненності цього світу.

Молитовно зустрічаймося з Богом. В такий спосіб знайдемо дорогу до себе самого, відкриємо таємницю яку роз’яснить нам сам Ісус Христос.

Опрацьовано:

Ансельм Грюн, Молитва – це зустріч. «Місіонер», Львів 2005.