Створено: П'ятниця, 03 квітня 2009, 02:00
V неділя Великого Посту

П’ята неділя Посту – це остання неділя Пісної Тріоді. В цей день згадуємо пам’ять св. Марії Єгиптянки, життя якої є прекрасним зразком, прикладом і заохотою для всіх, які чуються пригнічені гріхами, безсильними, неначе б були в безвихідному положенні. Також ґравюри Пісних Тріодей ставлять нам перед очі постать цієї святої жінки.



ЖИТТЯ СВ. МАРІЇ ЄГИПТЯНКИ.

Свята Марія народилась в Єгипті. Коли їй було 12 років, вона втекла від своїх рідних і пішла в місто Олександрію. Там вона цілковито віддалась грішному і безстидному життю, шукаючи лише тілесних радощів і задоволення. Це тривало 17 років. Вкінці вона забажала разом з прочанами поплисти до Єрусалиму – як сама розказала прп. Зосимові – не з побожності, але з пристрасних думок, які цілковито заволоділи її життям. У Єрусалимі, в празник Воздвиження Чесного Хреста, з цікавості, вона разом з прочанами забажала увійти в храм подивитись на дерево Чесного Хреста. Але коли тільки її нога постала на порозі храму, якась сила не дала їй увійти і відкинула її далеко від дверей. Тоді, за словами св. Марії: «Я почула, що то мої гріхи не дають мені бачити Життєдайне дерево, до мого серця доторкнулась благодать Господня, я затремтіла і в покаянні почала бити себе в груди. З глибини серця возносячи ридання до Господа, я побачила ікону Пресвятої Богородиці і почала до неї молитись:

«О, Дівице, Владичице, Ти що тілесно породила Бога-Слово! Знаю, що я недостойна споглядати на твою ікону. Справедливо мені, ненависній блудниці, бути відкинутій від твоєї чистоти і бути тобі мерзенною, але я знаю також, що на те Бог став людиною, щоб грішників призвати до покаяння. Поможи мені, Пречиста, щоб мені дозволено війти в церкву. Не борони мені бачити Дерево, на якому тілесно був розп’ятий Господь, який пролив свою пречисту Кров за мене, грішну, за моє спасіння від гріха. [...] З цього місця я обіцяю тобі, вже більше не осквернювати себе ніякою тілесною нечистю, але як тільки побачу Дерево Хреста твого Сина, відречусь світу і тоді піду туди, куди Ти, як Покровителька, пошлеш мене».

Після цього Марія пішла в пустиню, за Йордан, і там проживала 48 років в постах і молитві.
ЇЇ життя не було нікому відомим, аж зустрів її прп. старець Зосима. В час Великого Посту, він, так як інші монахи, вийшов на пустиню, щоб там на самоті постити і молитись. Йдучи пустинею він побачив св. Марію, яка однак почала від нього втікати, бо не мала нічого на собі (дуже часто пустинники, які йшли на пустиню в одному лиш одіянні, після кільканадцяти років самотнього життя не мали вже в що вбратись). Дальші події зображені на наших ґравюрах:

1. св. Зосима дав св. Марії свій верхній плащ і коли вона накрила своє тіло, вони почали розмову. Під час розмови обоє просили взаємно в себе благословення і молитви, та визнавали свою малість і гріховність.

2. Коли св. Марія почала молитись, Зосима побачив, як вона возноситься в повітрі, що остаточно переконало його в святості Марії.

3. Після року від тої зустрічі, на прохання св. Марії, св. Зосима відвідав її, щоб уділити їй св. Причастя.

4. Коли ще через рік в черговий раз Зосима прибув до св. Марії в пустиню, то застав її мертвою та й хотів поховати її тлінні останки. Старець не мав однак сил, щоб в сухій пустинній землі викопати гріб. Тоді йому допоміг дикий лев, який сидів біля тіла св. Марії.

ПРИКЛАД СВ. МАРІЇ ЄГИПТЯНКИ В ВЕЛИКОМУ ПОСТІ
Споглядаючи на особу св. Марії, ми можемо зауважити, що 5-та неділя Посту – це «неділя потішання» і то в дуже різних аспектах.

1. Саме життя Марії Єгиптянки, хоча так віддалене в часі, здається є дуже близьким сьогоднішньому світові. Вона, в дитячому віці, втекла з родинного дому, щоб жити «по своєму», віддаватись утіхам і своїй уяві про життя. Втекла до Олександрії, в той час великого і багатого міста. Там, далеко від батьківських очей, без труднощів знайшла собі товариство для своїх забав і блуду. Це не лише історія з минулого, але дуже часто – болі і сльози батьків сьогодення.
Однак на тому не закінчується її життя! Хоча вона вибрала шлях, в якому, як сама оповідала прп. Зосимові, не було гріха, якого б не скоштувала, проте Господь не залишив її. Саме за Божою благодаттю її не було допущено до храму, що стало їй спонукою до навернення. Так є і сьогодні. Не має такого грішника, який своїми гріхами закрив би собі дорогу до навернення. Кожний, з кожного гріха, за Божою благодаттю, може піднятись і ще на землі сподобитися святості. Ані той, який усвідомлює велич свого падіння, ані його близькі, не повинні втрачати надії на Божу велич і милосердя.

2. Варто зауважити, що прп. Зосима, який в час посту вибрався на пустиню, щоб на самоті перебувати з Господом, зустрів там людину – Марію. Це правило духовного життя: кожний, хто живе близько Бога, той наближається до людей. Не один раз той, хто навертається, відчуває ніби то самотність в чисто людському вимірі, бо навернення може вимагати закінчення деяких знайомств. Однак, коли вийти «на таку пустиню», дуже скоро виявляється, що людина не є там сама. Вона живе з Богом і Божими людьми. Таким чином, ніхто не лишається самотним, а тільки міняється середовище, товариство і рівень взаємовідносин з іншими людьми. Це бачимо, коли зустрілись двоє святців: Зосима і Марія. Вони почали розмову, але не на побутовому, чи пристрасному рівні. Це була розмова чиста, проста, щира, повна довіри і любові; вони розмовляли про Божі речі для взаємного збудування. В такий спосіб творяться духовні зв’язки між людьми, зв’язки, в яких є приязнь і християнська любов – там не має самотності.

3. В кінці звернімо увагу на лева, присутнього при тілі св. Марії. Це дикий звір, який зображає дикі людські пристрасті, що ведуть до безбожного і звірячого життя. Лев, який «сидів в нутрі Марії», став лагідним, неначе домашній котик. Пристрасті, які рядили її життям і водили її на гріховні стежки, після навернення, посту і молитви, стали їй слухняними – хоча і не без боротьби. Тому-то, за оповіданням прп. Зосими, лев покірно лизав стопи святої, ласився до прибулого на місце старця, а опісля слухняно і покірно викопав яму. Так коряться біси святим людям. Не має в людині такої пристрасті, якої не можна підкорити і перемінити в добро.

Такі науки з життя св. Марії – це велика потіха кожному, хто змагається, і у змаганні зазнає втоми, а може і зневіри. Це також спонука для тих, які ще сумніваються чи взагалі варто входити на шлях навернення, чи варто ще починати? Марія сімнадцять років топилась у гріхах. В тому часі вона набралась дуже багато гріховних звичок: як сама згадує, спочатку болів її брак вина, танців і музики, тілесних солодощів і тому подібного. Але Марія очистила свою пам’ять і думки, та дійшла до такої святості, що старенький і святий монах Зосима сприйняв її як ангела. Отож, варто!

З КАНОНУ СВ. АНДРІЯ КРИТСЬКОГО

Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас.
Від божественного промислу з неба дай мені світлосяйну благодать, щоб уникнути мені темряву пристрастей і щиро оспівувати чудові подвиги життя твого, Маріє.

Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас.
Загибаючи в безодні зла, простягла ти, Маріє, свої руки до милосердного Бога, і він, всіляко шукаючи твого навернення, як Петрові, простягнув тобі божественну руку.

Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас.
Захоплено мене, Мати, бурею та хвилюваннями провин, але ти сама нині спаси мене й приведи до пристановища божественного покаяння.

Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас.
В тілі проводивши життя безтілесне ти, Преподобна, дійсно одержала від Бога найбільшу благодать. Ти захищаєш тих, що з вірою тебе шанують, тож благаємо тебе: Молитвами своїми визволь нас від усяких напастей.

Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас.
Перейшовши через Йордан, ти знайшла безболісний спокій, уникнувши тілесні похоті. Від неї й нас визволи, Преподобна, молитвами своїми.

Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас.
Щоб загасити полум’я пристрастей, ти, Маріє, палаючи душею, повсякчас проливала сльози; благодать їхню дай і нам – слугам твоїм.

Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас.
Кого ти полюбила, кого обрала, для кого тіло морила, того – Христа благай нині, Преподобна, за слуг, щоб з ласки своєї до всіх нас він подав спокійне пристановище тим, які його почитають.

Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас.
Мати назахідного Світла, просвітивши, визволила тебе з темряви пристрастей; тож, прийнявши благодать Духа, просвіти, Маріє, тих, що з вірою тебе вихваляють.

Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас.
Умилостив Творця до тих, що вихваляють тебе, преподобна Мати, щоб визволитись нам від скорбот і журби, які звідусіль надходять на нас; щоб, урятувавшись від спокус, ми невпинно величали Господа, що тебе прославив.

{becssg}2009/130{/becssg}