Створено: Неділя, 27 грудня 2009, 01:00
До питання василіанського душпастирства у XІХ ст. м. Золочів

ДО ПИТАННЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ДУШПАСТИРСТВА В XІХ ст. м. ЗОЛОЧІВ 1) На нашій сторінці, в недалекому минулому ми писали про душпастирську працю Василіян у XVIII столітті. Тепер хочемо описати події, які відбувалися в XІХ ст. Чин практично діяв тільки на території тогочасної Австрії, де вдалось втекти і деяким ченцям з Росії. Існувала ще невелика провінція в Холмській єпархії, але так число монахів, як і сильна підлеглість Російському урядові, не дозволяли її на ширшу діяльність. В тому часі Чин почав відчувати кризу покликань. Одночасно, з боку єпархіальної влади, росли очікування супроти Чину. В монастирях приміщували єпархіальних священиків на поправу, або, у випадку хвороби, навіть на постійне проживання. Також в монастирях відбувався християнський вишкіл євреїв, які бажали прийняти християнство. Від настоятелів монастирів вимагали призначати капеланів для в’язничних каплиць, лікарень.

Водночас вони очікували, щоб Чин послав їм добрих душпастирів та катехитів. Годі не зауважити, що монастирі стали установами, які повинні служити суспільству «в практичний спосіб», а значення молитовного і аскетичного життя у Церкві, поволі відходило в забуття. Отже, Василіяни допомагали єпархіальному духовенству займалися школами та навчали різних предметів. Для виконування таких праць були окреслені державні вимоги. Священики зобов’язані були здавати спеціальні екзамени з богословських наук, і лише тоді вони могли працювати у парафіях.

Формальні вимоги душпастирської праці та невелика кількість покликань, спричинилися до того, що Чин був примушений відмовити єпископам у задовільненні їхніх прохань. Історія Чину, показала, що настоятелі не змогли захистити особливостей монашого життя, і декількадесят років пізніше, необхідно було провести реформу монашого життя в Галичині.

Пропонуємо Вашій увазі два документи у справі сотрудника і катехита в місті Золочів. Протоігумен Омелян Коссак, вислухавши думку місцевого ігумена, о. Дометія Фізьо, предявив Консисторії низку аргументів для яких Чин не в силі призначити до Золочева додаткового сотрудника. З цих документів ми довідуємось про деякі подробиці праці парафіяльного сотрудника та катехита. Цікавим і актуальним може бути виклад про завдання катехита в парафії, в якому о. Омелян показує, як Чин розумів проблему навчання релігії в школі. Для нього така праця не обмежувалась лише до уроків в школі, але відносилася також до позашкільного часу, в якому катехита міг вчити молодь Закону християнського життя.
Другий документ, це писане польською мовою, згадане письмо о. Дометія Фізьо, ігумена Золочева.
Обидва публіковані документи, знаходяться в Центральному Державному Історичному Архіві у Львові, фонд 684, опис 1, од. 370 (Матеріали про направлення монахів на роботу священиками в парафіях, їх заміну і переміщення... т. ІІ, 1836-1851). В обидвох документах ми зберегли оригінальний правопис. Особливо, письмо отця Омеляна лишається цінним документом знання «руської мови» василіанами з половини XVIII ст.

І.
Протоігумен ЧСВВ, о. Омелян Коссак, до Митрополичої Консисторії у Львові, в справі призначення другого сотрудника-катехита в Золочівському монастирі.
Крехів, дня 18 жовтня 1849. Перераховує труднощі, які не дозволяють виконати це завдання: недостача місця в монастирі, нещодавні зміни та розпочаті роботи ченців на постах, затверджених державними урядами, відстань монастиря від міста, яка не дозволяє монахам належно виконати свої обов’язки.

2) Документ в староукраїнській мові
ДО ВСЕЧЕСТНІШОГО МЕТРОПОЛИЧЕСКОГО КОНСИСТОРА

Уряд настоятельный Чина Св Василія Вел. до Числа Коп. 3297, доноситъ почтенно взглядомъ другого кооператора [помічник в парафії, сотрудник] до Золочöва

На представленые Уряду деканалного Золочöвского благоволилъ Всечестныйшый Консисторъ пôдъ днемъ 18о Вересня с.р. Ч. 3297 урядъ настоятельный Ч. с. Василіа завозвати, дабы якъ найскорше еще одного уздатненного їерея тогожъ Чина, на кооператора до Золочöва призначити, и о тôмъ Всечестнійшому Консистору донести.
Исполненіе сего повелінія естъ дла Уряду настоятельного претрудне, а то для настоящихъ причинъ:
Поперше: Монастыръ Золочöвскый, якъ всеобще відомо, естъ такъ тісный, же заледве двохъ мешкати [були це ігумен монастиря і сотрудник в парафії] въ немъ може, третого же, якъ тамошный ігуменъ пôдъ днем 12о с.м. доноситъ [згадане письмо публікуємо нижче], тяжко помістити. Прямо того, естъ сей монастыръ про свою давноту, въ такъ злемъ состоянію, же къ паденію нахиленый небезпеченьствомъ житія грозитъ. Правда, що въ року 1846 розпочато основаніе нового, пространнійшого монастыра и церквы, однакожъ, заледво фундамента зъ землі випроваджено, на жаланіе Его Преосходительства Преосвященного Архі-Еп[ископа] Метрополита, с.е. даби монастиръ для общого Добра, до міста перенести, въ року 1847, застанавлено фабрику [будову], и одъ того часа, другый рôкъ уже минае, съ великовъ для общого Добра кривдовъ, ничъ неробиться.
По друге: Хотяби містце въ монастырі на другого кооператора було, то – при обстоятельстві семъ, же разположеніе законникôвъ на рôкъ 1850, при Консульті въ початкахъ Вересня с.р. уложене, такъ уже соділанна, же каждый законникъ за увідомленіемъ приналежащыхъ Урядовъ, свой чинъ розпочалъ; - и при взгладі на тое, же Чинъ с. Василія в ныні великимъ недостаткомъ на здатнихъ лудехъ естъ утесненый, - невозможно естъ въ семъ році призначити їерея Ч [ину] с. Василія который би не такъ до парафій, якъ больше до приподаванія Релііґій въ головныхъ школахъ въ місті округовемъ бувъ уздатненный. – А По трете: еслиби и священникъ уздатненный на учителя Реліґій бувъ, и для него кутикъ въ монастырі знаишовся: однакожъ подписаный осьмілаеся тую увагу учинити, же тимъ образомъ ціль намірена при школахъ не осягнеся такъ, якъ при парафій; а то для того: Кооператоръ, ежели го въ парафій потреба, каждого разу, сухо, чи мокро, не иде, но іде, бо по него подводу присилаютъ; - а катехета мусивби, сухо, чи болото, пішо до школы ходиты, бо подводку по него никто не пришле.
Кооператоръ не щодень въ парафій бувае, часомъ и цілый тиждень мене, а никто его помощы нежадае; - но катехета щодень по два рази, еще и въ неделі и свята, слота, чи погода, повиненъ естъ до школы, тамъ и назадъ, пешо иты. Кооператоръ иде либо іде до свого обовязку тогда если му дадутъ знати; - катехета же привязаный естъ до часа такъ нехибно, же муситъ въ своїмъ часі въ школі бути. На конецъ. Кооператоръ по соділанію своей должносты естъ волный; но учитель Реліґій никогда свободный, понеже обовязкомъ его естъ молодь себі поручену не токмо Реліґій учити, але тую такожде до добрыхъ обичаіовъ наводити. Сего рады повиненъ онъ естъ, на всякомъ місті: въ школі и за школовъ, дома и въ Церкві, на своіхъ ученикôвъ глядіти и блудящыхъ на просту дорогу привертати, бо тая естъ ціль Реліґій, тое желаніе родителей, тое наміреніе вис. Правительства.
Повинносты такъ важной може Учитель Реліґій и моральносты, тогда тôлко дополнити, если онъ блисько школы мешкае.
Зъ того складу оказуеся, же катехета Золочöвскый въ тамошнимъ монастырі, который пôвъ годины ходу одъ міста естъ оддаленый, а до того еще школы сутъ не въ місті, но дальі за містомъ, мешкати не може, бо противо ціль при Реліґій намірена, не осягнеся.
Увагу сею почтенно Всечестнійшому Консистору предкладае урядъ настоятельный Ч[ину] с. Василiя съ тимъ прошеніемъ: аби Всечестнійшый Консисторъ благоволилъ, на вишше реченній обстоятельства благолюдно иміти взгльадъ и до часу, поки новорозпочатый монастыръ не буде уконьченый, за другого кооперетора, или больше катехету, не принуждати, понеже урядъ настоятельный Ч[ину] с. Василіa, щиру волю мае, и усильно о тое стараеся, даби по пренесенію монастыра зъ за – до міста, не тôлько Реліґію, но всі предметы въ школахъ головныхъ Золочöвскыхъ своімы законникамы приподавати.
Що до помощы од монастыра въ парафій Золочöвской – на тую ч. Парохъ Золочöвскый въ донесенію, (которое по приказі ту въ закладці, Всечестнійшому Консистору возвращаетъ ся) не ужальяеся, и жаловатися неможе, бо не токмо тамошный кооператоръ ревный и проповідникъ добрый, въ парафій сослугуе, но и самъ Ігуменъ – по силі рішенія Всечестнійшого Консистора зъ дня 5о Цвітня 823 до ч. 830 по возможносты допомагае.
В обителы Креховской, дня 6/18 Жовтня 849
Е[міліан] K[оссак] ІІ.


о. Дометій Фізьо, ігумен в Золочеві, до Протоігумена ЧСВВ, о. Омеляна Коссака, в справі можливості приміщення другого сотрудника-катехита в золочівському монастирі. Золочів, дня 12 жовтня 1849. Звітує, що в монастирі не має місця для другого сотрудника і катехита, а також, що на здійснення такого задуму не дозволяє відстань між школами, а монастирем. Такого монаха можна б радше примістити в місті. Згадує про свою тяжку хворобу.


3) Reverendissime ac Religiosissime D.ne Patrone Colendissime!

Na list R. mi D.ni Provincialis dat. 6o t.m. pisany, a 11o t.m. mnie doręczony, z którego wyczytałem, że Paroch Złoczowski x. Lewicki pod dniem 13o Września t.r. podał do J.Wo Metropolitalnego Konsystorza, aby mu z Zakonu naszego ieszcze jednego, a to zdolnego xiędza do Parochii Złoczowskiey przysłać. Podług mego zdania wyrazy te, aby był zdolny, dążą do tego, aby ten zdolny był drugim kooperatorem przy parochii y katechetą przy szkołach obwodowych złoczowskich, co bydź dla odległości mieysca nie może.
Na zapytanie, czyli można będzie w klasztorze Złoczowskim drugiego kooperetora dolokować, a jeżeli by w tym mieysca nie było, czy to być może, ażeby drugi kooperator tymczasowo nimby nowy klasztor był ukończony, mieszkał w mieście, jeżeli mu miasto da pomieszkanie etc. etc. Że w klasztorze naszym Złoczowskim nie ma mieysca na ulokowanie drugiego kooperatora, sam R.mus przekonany jesteś – ale jeżeli inaczey bydź nie może, trzeba go będzie jak można pomieścić. Ażeby drugi kooperator mieszkał w mieście, jeżeli się to da zrobić tentować można.
Podług mego zdania można by y to J.Wmu Metropolitalnemu Konsystorzowi przedłożyć, że jeszcze za poprzedniczych Parochów Złoczowskich: jako to za x. Ziemnickiego, po śmierci tegoż za administratora Jakóba Lewickiego, na ostatek za J. x. Jasińskiego, którzy się usilnie o to starali, aby mieli dwóch kooperatorów z Zakonu naszego, jako tu Rezultat Konsistorski świadczy, jednakowo aż do 1849 roku obchodzili się przy iednym. Dopiero w tym roku x. Lewicki, Paroch Złoczowski, upomina się, aby mu z Zakonu naszego dać drugiego kooperatora, może to dlatego, że się iedna Msza ś. w niedziela y święta uroczyste w cerkwi parochialney przyczyniła, która o dziewiątey godzinie dla żołnierzy czytać się ma.
Pierwszego dnia b.m. będąc przez cały prawie dzień przy robotnikach na polu, a do tego lekko /76/ ubrany, byłem tak przeziąb, że gdyby nie Wszechmocność Boska, już trzeba było życie to doczesne zamienić w wieczne. Do tego zręczność doktorów, stawianie pijawek, kataplazmowanie, ogrzewanie cegłami y to cośkolwiek ożywiało człowieka, a teraz cośkolwiek przychodzę do siebie. Tak kończę y zostaie z szacunkiem.
Reverendissimi ac R.lgissimi D.ni
prawdziwym sługą
x. Dometian Fizio m.p.
Złoczów dnia 12go 8bra 849

Опрацював:
Ієродиякон Богдан П’єтночко ЧСВВ